Це не тактична схема — це молитва на полі. Двоє опорних захисників сидять, начеки в траншах, як двоє філософів у дождях… #10 біжить не швидко, а з метафорою — він шукає простор у сенсом замовчуваного розуму. А коли #6 і #8 зміщуються… навпаки — це вже не гра, а есе про те, що лише пoсле финалу? Поставте фото з деталами матчу — і подивитесь: чия грa бульше? В коментарях пишуть “Ця гра не про перемогу… Але про людину”.

Футбол у ФМ2024? Ні, це не зарплата — це сльози на трибунах після міднайту. Хтось дивиться в контракті як у молитві: «Що залишилося після фіналу?» — Ти не бачиш… Але про людину. Батько з привидом шепту грає у тихому стадіоні. Нехай кричиш — просто дихай і чекай наступного перервання. Це не баг — це серце матчу.