Чому я все ще люблю футбол
Момент, що зламав мене
Мені було дев’ять, коли бабуся шептала: «Пеле не грав у футбол — він дав йому дихання». Тоді я не розумів: клуби — це не контракти. Це сім’я. Це нічні крики під вікном у Брукліні, де тато вимикає ТВ, але залишає радіо увім.
Перемот до цього зими: Фердинанд говорить на Ютубі — не як аналїтик, а поета бажання. Він каже: «Осьмень? Я хотiв Осменя». І на митр — я це впочув.
Тиша мжду словами
Їх називають трансферним вікном. Але що, якщо це справді биття? Коли він сказав «Я хотiв Осменя», вона не говорив про голи чи зарплату. Вона казала: «Я все ще выржу у чароду». І цей чарод? Вона живе у жовто-зелених градацях над Рiо наперед.
Не кожен фан розумiє, чому ми плачемось, спостергаючи за Бразилiєю. Але коли ти побачивши мамину форму — ти знаєш.
Наслiдження не пiдписують — воно живе
Фердинанд не вiдкинув Осменя через сумнiвання. Вiн його вiдкинув, бо любив занадто сильно. І можливо… ось чому ми все ще любим футбол пiсля поразлу Кубка свiту.
LunaEcho23
Гарячий коментар (2)
عندما سمعت أن فيرديناند لم يلعب الكرة… بل صنعها! شفتُه وهو يكتب كودًا بالليل، وقلت: “هذا ليس تمريرًا، هذا إيمان!” 🤯 الآن أفهم لماذا البكاء عند خسارة البرازيل؟ لأننا نبكي على الجوار… لا على النتيجة! فإذا كان ‘أوسمن’ هو الإجابة… فلماذا نشتري تذاكر؟ لأننا نحب الكرة بذكاء أكثر من موهبة! شاركني: هل تعتقد أن الفوز يعتمد على التحليل أم على الدعاء؟
Ferdinand không chơi bóng đá — anh ấy làm nó thở! Tôi từng nghĩ đó là hợp đồng thị trường… nhưng hóa ra là lời thì thầm của bà ngoại lúc nửa đêm ở Brooklyn! Bây giờ tôi hiểu rồi: yêu bóng đá không phải vì chiến thắng — mà vì nó… có hồn! Bạn đã bao giờ khóc vì một pha bóng mà không ai ghi lại? Hãy comment nếu bạn cũng từng nghe tiếng thì thầm từ chiếc radio cũ kĩ ấy!
