Невтішне в середовищі ідеальності

Я стежу за бразильським футболом з 14 років — спочатку як фанат у Лондоні, потім як аналітик у ESPN Brazil. За 20 років я бачив, як падають гранди, піднімаються аутсайдери та змінюється історія через VAR.

Але ніщо мене не попередило про виступ PSG проти Ботафого.

Так, Ботафого — клуб із Рьо-де-Жанейро, що грає у другому дивiзiонi Бразилiї. Не входить до топ-клубiв нацiонального рейтингу.

І все ж… вони тримали PSG на вузькому коридорi.

Це була не просто поразка. Це був сейсмiчний подiя в логiцi сучасного футболу.

Чому це вiдрiзнялося вiд iнших шокових результатiв

Зрозумiло: перемога Челсii у Лигах чемпioniv 2012 року була шокуючою. Гравцям похилого в Almira? Це мала сенс.

А ось це? Без будь-яких оправдань.

PSG не були втомленими. Не пропускали ключових гравцiв. Не грали без форми.

Вони горили. Два переможних матч iз топовими європейськими командами — навчальним матчем для них?

Такий колектив повинен знищити будь-який середнiй клуб до п’яти годин ночi. Десять голiv? Очекуваний результат.

Але їхнє число голiv — менше п’яти.

Ось тодi моя таблиця почала кричати: Щось не так.

Дан i не ховаються — але емоцii так

Я перепроваджував модель: показники влади над мячем, xG (очікувана к-сть голiv), тиск у захист i ефективнIсть переходIв.

Усе свидчило про домIнування PSG.

А реальнIсть казала інше: Ботафого мали бильше ударiv по створенню у другому таймI? crazy? — так, but true! СправедливостI, in the second half they played like veterans, ot like debutants against champions. did they prepare better? Maybe not better than us, better in a different way— tactical discipline beyond their league level, due to foreign scouts and video analysis teams we didn’t know existed? The moment my inner ENTJ kicks in: i hate anomalies because they break models—but sometimes, they reveal truths about how football evolves.